Нас лишили удвох (ШіРафа)

	🃏
	Розтікається вечір під добре вино,
	І розмова стає більш чуттєво-шовковою.
	Розпашіла, хоч навстіж відкрите вікно,
	Ти повільно скидаєш вбрання. З залишкового.
	🍷
	Нас з тобою, нарешті, лишили удвох.
	Лишили удвох.
	Нас з тобою, нарешті, лишили удвох.
	🃏
	Стиха ковзають карти стільницею знов.
	Ти їх вправно здаєш. А я хитро всміхаюся:
	Програш твій, вжеж, навмисний, — така вже любов.
	Я ж бо інколи теж вигравати не кваплюся.
	🍷
	Нас з тобою, нарешті, лишили удвох.
	Лишили удвох.
	Нас з тобою, нарешті, лишили удвох.
	🃏
	Ось лишається трусиків ввічлива нить.
	Ти ледь стримуєш стогін в солодкому збоченні.
	І, дивуючись силі своїй у цю мить,
	Я несу тебе в спальню на другому поверсі.
	🍷
	У спітнілих обіймах одне одного там
	Ми у ліжку куштуємо все, мною вигране.
	Потім — все, що люб’язно програла ти нам.
	Потім — те, що на двох вже було нами придбане.
	🃏
	Нас з тобою, нарешті, лишили удвох.
	Лишили удвох.
	Нас з тобою, нарешті, лишили удвох.
	🍷
	Розтікається ніч. Вже допите вино.
	Лежимо розпашілі і солодко стомлені.
	Прохолода йде в навстіж відкрите вікно,
	І тіла наші пестить, рідинами зрошені.
	🃏
	Нас з тобою, нарешті, лишили удвох.
	Лишили удвох.
	Нас з тобою, нарешті…
	Нарешті лишили удвох.
	🍷